ПОНІ́ВЕЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до поні́вечити. Земля, покалічена, понівечена, поранена сотнями великих і малих снарядів, стогнала і гула (Собко, Кавказ, 1946, 126); На землі замість грізного партизана Іскри лежить понівечений кулями труп (Тют., Вир, 1964, 537); Кіру баба любить — так любить, ніби ця дитина є частка її власного серця, серця старої, понівеченої життям людини (Коп., Дуже добре, 1937, 12); // поні́вечено, безос. присудк. сл. Повітряною хвилею звалено паркан, осколками понівечено дерева (Шиян, Переможці, 1950, 111).
2. у знач. прикм. Поламаний, зіпсований, зруйнований. Дедалі більше прибувало в депо понівечених паровозів (Донч., Карб. камінь, 1946, 406); На деяких садибах стояли розшиті стріхи хлівів, — сліди голоду двадцять першого року, — понівечені тини, нечепурні хати (Шиян, Баланда, 1957, 56).
3. у знач. прикм. Побитий, покалічений. Потомки козачі копалися в сирій землі, понівечені, зубожені, темні, якісь каліки, а не люди (Мирний, І, 1949, 369); Санітари виносили понівечених солдатів з вагонів (Цюпа, Добротворець, 1971, 18); Під гострими зубцями пилки.. лежала понівечена й закривавлена рука (Шиян, Баланда, 1957, 31); // Підірваний, ослаблений. Знесилений неволею на далекій чужині, з понівеченим здоров’ ям вернувся він [Т. Шевченко] до Петербурга (Мирний, V, 1955, 313).
4. у знач. прикм. Спотворений. Хмарка набігає на чоло, тривожиться в міжбрів’ї навскісна, глибока, мов човник, зморшка, і ще помітнішими стають на понівеченому виду очі (Стельмах, І, 1962, 467); // Порушений, викривлений, зіпсований (про хід, стан, розвиток чого-небудь). Понівечена мелодія пісні дзвінко вдарила об шибку, розляглась по густому вишняку й подаленіла на вулиці, за ворітьми (Дмит., Наречена, 1959, 163); І досі надієшся знайти людяність і щастя. Може, вони чекають когось, тільки не його. Він розвіяв їх по пилинці, розтрусив по чужих шляхах, розстріляв у тих битвах, які не славою, а ганьбою лягли на його понівечену молодість (Стельмах, II, 1962, 55); // Зганьблений, знеславлений. Ви, Миколо Карповичу, .. явили перед нами необмежену силу людського страждання, .. понівеченої віри та знехтуваних надій (Мирний, V, 1955, 388).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 162.