ПООБПИРА́ТИСЯ, а́ємося, а́єтеся, док. Обпертися (про багатьох). Понадівали [нащадки папа Городнецького] на носи сині окуляри і пообпиралися на мережані ковіньки (Тют., Вир, 1964, 406); Майдан увесь захряс народом. Передні пообпирались на ціпки, стоять, як мур (Мик., I, 1957, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 173.