ПООБСІДА́ТИ, а́ємо, а́єте, док., перех.
1. Сівши, оточити кого-, що-небудь (про багатьох). Пообсідали кругом його жінка, батько й мати (Сл. Гр.).
2. Посідавши, зайняти поверхню багатьох предметів. Мухи роями пообсідали чорні стіни (Коцюб., І, 1955, 64).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 174.