ПООБТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Обтерти багато чого-небудь, багатьох. Пообтирай чоботи (Сл. Гр.); — Ви б їй [хворій] сорочку перемінили та подушки пообтирали (Л. Янов., І, 1959, 57).
◊ Пообтира́ти спи́нами сті́ни — те саме, що Обтира́ти спи́ною (спи́нами) сті́ни (кре́йду) (якийсь час) (про багатьох) (див. обтира́ти). Ще трохи — всі рушать до клубу.., пообтирають спинами стіни і розбредуться по колодках (Мушк., Чорний хліб, 1960, 86).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 175.