ПОПА́Л, у, ч., рідко. Те саме, що ві́дблиск. Вона стояла перед піччю, і гарячий попал од вогню сяяв на її обличчі, одбивався в очах (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 181.