ПОПА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., перех. Палити люльку, цигарку і т. ін. час від часу, палити потроху. Прикажчик.. підганяв свою булану, попалював цигарку і жартував з молодицями (Кос., Новели, 1962, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 182.