ПОПА́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до попа́рити.
Як (мов і т. ін.) попа́рений — дуже швидко, раптово. — Га, що, як? — скрикнули ми всі, мов попарені, і до комісії (Фр., II, 1950, 49); Виткнулась [ящірка] і, забачивши їх, як попарена шмигонула в цеглиння (Мирний, І, 1954, 256).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 182.