ПОПЕЛЯ́СТИЙ, рідко ПОПЕЛА́СТИЙ, а, е.Кольору попелу, сірий. Із-за обрію стали накочуватися хмари, що громадилися все більше і більше, з білих робилися попелястими; потім стали бузиновими (Тют., Вир, 1964, 33); Через вікно вона ще раз глянула на миле личко дівчини, на її попелясті кучері й золоті брови (Собко, Срібний корабель, 1961, 138); Стару попеласту гуску забив хворостиною в шкоді сусід (Фр., II, 1950, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 185.