ПОПЕРЕВ’Я́ЗУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поперев’я́зувати. Якщо звернутися до нього, обов’язково почне тиснути руку набряклими [пальцями], схожими на поперев’язувані нитками сосиски (Хижняк, Невгамовна, 1961, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 187.