ПОПЕРЕВ’Я́ЗУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Перев’язати чим-небудь якусь кількість осіб, предметів (кожного зокрема, кожне зокрема). Поперев’язувала [Настя] дружка і піддружого раз рушниками довгими-довгими, з плеча аж до долівки (Кв.-Осн., II, 1956, 94); // Зробити перев’язку якійсь кількості осіб. Помили кров на головах побитих [Антона і Матвія], поперев’язували їх і поклали на двох ліжках поруч (Ірчан, II, 1958, 301).
2. Зав’язати знову, по-іншому багато чого-небудь.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 187.