ПОПЕРЕ́ДЛИВО. Присл. до попере́дливий. Всі посміхнулись — запального Вітека всі любили, але ставились до нього поблажливо. Ласточкін теж посміхнувся і попередливо звів руки: — Тихо, тихо, Вітек, не гарячкуй! (Смолич, Світанок.., 1953, 397); Розмова йшла в товариській обстановці і на офіційне звертання Цимбала молодший лейтенант попередливо відповів: — Будь ласка, будь ласка… (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 188.