ПОПЕРЕКИ́ДАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поперекида́ти 1. Деякі стільці лежали поперекидані (Н.-Лев., III, 1956, 152); Металічні коробки з кіноплівкою були поперекидані, і з них випало кілька кружалець змотаної кінострічки (Сміл., Сашко, 1957, 84); // попереки́дано, безос. присудк. сл. В хаті все поперекидано, видно, вивозили наспіх (Тют., Вир, 1964, 351).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 191.