ПОПЕРЕМІТА́ТИ, а́є, док., перех., безос. Перемести багато чого-небудь (снігом, піском і т. ін.). Становище ускладнювалось тим, що все поперемітало снігом, і тепер я не знав, куди йти (Гур., Через замети, 1961, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 192.