ПОПЕРЕ́ЧИТИ, чу, чиш, док., діал. Сказати що-небудь наперекір. [Xрапко:] Одному баки заб’єш, другому — поперечиш, — тільки всіх проти себе здіймеш (Мирний, V, 1956, 173).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 195.