ПОПЛА́ВАТИ, аю, аєш, док.
1. Плавати якийсь час. Уже вони покупалися, поплавали, водичкою похлюпалися, лежать, на сонці вигріваються, сохнуть… (Вишня, II, 1956, 92); Вже кілька разів пірнув [Шевченко], поплавав трохи і вже одягався (Тулуб, В степу.., 1964, 126).
2. на чому, чим. Робити прогулянку на човні, яхті і т. ін. якийсь час. — А справді варто було б поплавати човном. Погода така тиха й тепла, — обізвалась Ватя (Н.-Лев., IV, 1956, 119).
3. Працювати у складі команди судна або у складі певної експедиції якийсь час. От так поплававши немало І поблудивши по морям, Якось і землю видно стало, Побачили кінець бідам! (Котл., І, 1952, 113).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 207.