ПОПЛА́КУВАТИ, ую, уєш, недок. Плакати час від часу. Олена й собі зажурилась. Не говорила багато, зате поплакувала по кутках (Вільде, Сестри.., 1958, 570); Ядзя ходить з червоними очима — вона теж поплакує, коли ніхто не бачить (Бурл., Напередодні, 1956, 308).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 208.