ПОПЛІ́НОВИЙ, а, е. Прикм. до поплі́н; // Пошитий з попліну. — Послухай, старий, — сказала Жменячиха, — Михайло хоче на весілля нову сорочку поплінову і краватку (Томч., Жменяки, 1964, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 210.