ПОПО́ВНЕНЕЦЬ, нця, ч., розм. Той, хто прибув у військову частину у складі поповнення. Один кадровик, здається, вартий був трьох поповненців, так цінувалась тепер людина по її вмінню тримати зброю (Гончар, Людина.., 1960, 106).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 213.