ПОПОВНІ́ЛИЙ, а, е. Який поповнів, поповнішав. Він з надією і опаскою придивлявся до поповнілого стану своєї дружини (Стельмах, II, 1962, 25); Вона [Любуша] вдягнена дуже скромно, в береті і широкому пальті, що майже укриває її поповнілий стан (Коч., II, 1956, 73).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 214.