ПОПОВНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1. Стати наповненим. Озеро поповніло.
2. Стати повним, гладким. Тоня була така ж красива, як і раніш, але обличчя трохи поповніло (Жур., Звич. турботи, 1960, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 214.