ПОПОЙТИ́, йду́, йде́ш, док., розм.
1. Іти тривалий час; // Іти якийсь час. Шлях та рілля… Попойшли ще трохи (Тесл., З книги життя, 1949, 9).
2. тільки 3 ос. Випадати якийсь час (про опади). — Піди спершу глянь, що надворі, який дощ. — То що, що дощ? Попойде та й перестане (Мирний, IV, 1955, 90).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 216.