ПОПОЛОТНІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до пополотні́ти. Саме в той час, коли ми вже почали збиратись в дорогу, в хату вбігла пополотніла Паша. — Оточують… — тихо, але твердо сказала вона (Збан., Ліс. красуня, 1955, 22); Петрусь зрадницьки глянув на пополотнілого Северка (Іщук, Вербівчани, 1961, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 218.