ПОПОЛУПИ́ТИ, луплю́, лу́пиш; мн. пополу́плять; док., перех., фам. Бити багато разів, тривалий час; набити добре. [Матвій:] Краще ви, дядьку, таких слів про Мирона Павловича не говоріть, щоб, буває, ми вас на дорогу не пополупили (К.-Карий, II, 1960, 127).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 218.