ПОПОМЕ́РЗНУТИ, ну, неш, док.. розм. Мерзнути тривалий час; померзнути добре. — Живий, — махнув рукою Кулик. — Дурний, каже, твій Петро. Попомерзне, поголодує, розумнішим стане: прийде (Жур., Дорога.., 1948, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 218.