ПОПОМОРО́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм. Морочитися тривалий час; поморочитися добре. — Попоморочишся, поки виростуть, — звернувся він уже до обох жінок (Сенч., Опов., 1959, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 218.