ПОПОПРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм.
1. кул. Варитися на малому вогні тривалий час; попріти добре.
2. розм. Добре попотіти. * Образно. Ого-го! Ще попопріють наші горби. Ще зазнаєш всього, Поки добудемо раю! (Еллан, І, 1958, 99).
3. перен., розм. Витрачати багато зусиль, виконуючи яку-небудь роботу якийсь час; попотіти добре.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 219.