ПОПОСКАКА́ТИ, ачу́, а́чеш, док. Скакати багато разів, тривалий час. * Образно. [Xрапко:] Вам [дітям] тепер байдуже — на чужому живете; та не все ж на йому й жити: увірветься колись — отоді попоскачіть! (Мирний, V, 1955, 196).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 220.