ПОПОЧЕКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Чекати тривалий час. Оце і все [документи], що Бараболя узяв із собою в дорогу, а лишив тут [у лісника] навіть чудесну мисливську рушницю: хай біля неї попочекають його (Стельмах, II, 1962, 279).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 222.