ПОПРА́ВЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до попра́вити. Я розумію вагу негайної висилки Вам поправленого матеріалу (Коцюб., III, 1956, 205).
2. у знач. прикм. Який поправився, зміцнів, погладшав. Оксана з Гадяча приїхала дуже поправлена, я її ще такою й не бачила досі (Л. Укр., V, 1956, 378).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 222.