ПОПРА́ВЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. попра́вити і стан за знач. попра́витися 4. Для поправлення свого здоров’ я поїхав [Андрій] до одного свого товариша в гори і там пізнав сестру його, Ганю (Фр., І, 1955, 293).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 222.