ПОПРИВ’Я́ЗУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поприв’я́зувати. Поприв’язувані до коней опришки.. Он Жолоб теліпається і його приятель Твердюк (Хотк., Довбуш, 1965, 328); Стоять самі коні в сідлах, поприв’язувані до конов’язі і так просто пущені, а спішені козаки тут же біля них тупцюються (Головко, II, 1957, 356); Врізалось мені в пам’ять одне особисте авто, завалене валізками, жінками і дітьми, з поприв’язуваними до болотників подушками (Вільде, Ті з Ковальської, 1947, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 226.