ПОПРИЛЯГА́ТИ, а́ємо, а́єте, док.
1. Прилягти де-небудь (про всіх або багатьох). Греки втомлено попадали, поприлягали на полиновому схилі могили (Гончар, II, 1959, 66).
2. Щільно притулитися, пристати до чого-небудь або одне до одного (про все або багато чогось). — От я й коси заплела! — каже далі Марта. — Бачте, як гарно: наче зернятко одно до другого притулилося, так пасмечко до пасмечка поприлягали (Мирний, IV, 1955, 337).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 228.