ПОПРИТУ́ЛЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поприту́лювати. Такі будинки вона бачила і в панів у своєму селі, тільки що тут [у місті] їх було дуже багато.. Та все один до одного попритулювані — ні городів, ні садків (Гр., II, 1963, 261).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 230.