ПОПРИЧАЇ́ТИСЯ, їмо́ся, їте́ся, док., рідко. Те саме, що поприча́юватися. На дзвіниці тривожно забемкав дзвін, по дворах загомоніли, заметушились люди, затупотіли коні, попід тинами попричаїлись якісь налякані постаті (Панч, Гомон. Україна, 1954, 348).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 230.