ПОПРИ́ЩИТИ, ить, док., перех., безос., розм. Обкидати прищами. Чого це тебе так поприщило? (Сл. Гр.); — Бреши, Іване, та тільки до ладу, бо язик поприщить (Руд., Остання шабля, 1959, 171).
Щоб тобі́ (йому́) попри́щило, лайл. — побажання тому, хто пророкує щось недобре. [Панас:] А, щоб тобі, бісів Лахтійоне, добра не було! [Степанида:] Щоб йому поприщило! (Кроп., І, 1958, 136).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 231.