ПОПРОВА́ДИТИ, джу, диш, док., перех., розм. Повести, провести або потягти силою, відпровадити, відправити кого-, що-небудь кудись. Взявши Гриця попід руку, як дівчину до танцю, Нікодим попровадив його до кімнати, де сиділо товариство (Фр., III, 1950, 316); — Ходім, синочку, ходім до пана! — одно провадила Іваниха, заливаючись слізьми. Син взяв її за руку і попровадив з двора на вулицю (Л. Укр., III, 1952, 558); Доїхали до губернського міста. В пересилку ввесь етап попровадили (Тесл., З книги життя, 1949, 210); Декого.. відразу ж зняли [гітлерівці] з машин, кудись грубо попровадили, як злочинців (Ле, Клен. лист, 1960, 135).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 232.