ПОПРОПИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Пропити все або багато чого-небудь. Попропивав [панич] усе до решти, що мав, та й пішов з торбами шукати хліба в Лаврі (Н.-Лев., IV, 1956, 302); Між козаками, коло табору, видко стало й таких, котрі попропивали штани й сорочки і полискували на майдані голим тілом (Морд., І, 1958, 162).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 234.