ПОПРОРІ́ЗУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Прорізати, розрізати все або багато чого-небудь; // Ріжучи, поробити в чомусь дірки. — А ловко! — сказав Грицько. — Ще якби отут дірочки попрорізувати, тоді б можна, як на сопілці, і пальцями перебирати (Мирний, IV, 1955, 23); // Прорубати або випиляти (отвори, вікна і т. ін.). У стінах попрорізували вікна так, що весь город було добре видно (Бойч., Молодість, 1949, 63).
2. перен. Залишити глибокі сліди на поверхні чого-небудь; перетяти якусь поверхню, пройти, пролягти де-небудь (про борозни, дороги і т. ін.); // З’явитися на шкірі (про зморшки).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 234.