ПОПРОТО́ПТУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до попрото́птувати. Чоловік сей був у короткій старенькій свитині, у полотняних штанях, чоботи шкапові попротоптувані — і пучки видно (П. Куліш, Вибр., 1969, 139); — Хлопу нічого губити. Ая, що йому губити? Сардак подраний, постоли попротоптувані? (Ю. Янов., І, 1954, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 236.