ПОПРУ́ЖКА, и, ж.
1. Зменш. до попру́га 2. Вона стала, безнадійно дивлячись уперед, де безкрає поле сходилось з безкраїм небом, де чорніла якась попружка, може, і сама Мар’янівка (Мирний, III, 1954, 405).
2. заст. Жіночий пояс з грубої (перев. вовняної) кольорової пряжі; крайка.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 237.