ПОПУ́КАНИЙ, а, е, діал. Який попукав (у багатьох місцях, також про все або багато чогось). Скала з сеї сторони була, правда, стрімка, але і сильно попукана і нерівна (Фр., VIII, 1952, 226); Текуча живиця з попуканої кори дерев твердла.. й наповнювала його [повітря] своїм запахом (Коб., І, 1956, 450).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 239.