ПОПУ́РХАТИ, аю, аєш, док. Пурхати якийсь час. — Легке життя буває тільки в метеликів, та й то в тих, які живуть два-три дні. Політають собі, попурхають над квіточками весною і безслідно зникають (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 127).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 240.