ПОПХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм. Піти, податися куди-небудь. Еней по берегу попхався І сам не знав, куди слонявся, Аж гульк — і в город причвалав (Котл., І, 1952, 71); Уже і панотець, Прилізши із хрестин, до утрені попхався (Г.-Арт., Байки.., 1958, 49); Зачувши музику,.. попхався [Кузь] в коло танцюючих (Тют., Вир, 1964, 208).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 243.