ПОПІДВО́ДИТИСЯ, имося, итеся, док. Підвестися, встати на ноги (про багатьох). Іван і ще кілька солдатів попідводились з дна окопу (Мушк., Серце.., 1962, 307); Фінк клацнув закаблуками, відрекомендувався. Присутні неохоче попідводилися (Загреб., Європа 45, 1959, 295); // Підвестися яким-небудь способом (про багатьох). —Де горить, що горить? — почулося відразу з кількох боків. Люди перестали косити, попідводилися навшпиньки, дивлячись кудись за обрій (Чаб., Балкан. весна, 1960, 147); Хворі попідводилися в ліжках; // Прокинутися (про багатьох); // перен. Видужавши, почати ходити (про багатьох).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 202.