ПОПІДКА́ЧУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до попідка́чувати. За хвилин кілька вийшов [Артем] надвір уже напоготові: торба за плечима і чоботи, в руках свита, холоші попідкачувані (Головко, II, 1957, 425).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 203.