ПОПІДПИ́СУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Підписати що-небудь (про багатьох); підписати багато чогось. — Я готова за його заприсягти, цілісіньку жменю землі з’їм, що його правда, а не тих суддів, що брешучи попідписували (Кв.-Осн., II, 1956, 289); Постановили [радівці] зійтися завтра знову, привести старшину й писаря, попідписувати й засвідчити громадську постанову (Гр., II, 1963, 152).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 204.