ПОПІДТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Підтягнути що-небудь до чогось (про багатьох); підтягнути багато чого-небудь (одне за одним). Хлопці попідтягали човни до прикола; Попідтягав колоди до тину.
2. Стягнути що-небудь тугіше (про багатьох). Опанас жінці таку волю дав, як укупі ще жили, що було їсти сядемо за стіл, то й згинаємось і пояси попідтягаємо, щоб менше з’їсти (Барв., Опов.., 1902, 505).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 205.