ПО́ПІЛЬНИЙ, а, е.
1. Прикм. до по́піл. Є підстави гадати, що і Венера тепер переживає період вулканічної активності. Доказом цього є суцільна хмарність, запорошеність атмосфери, очевидно, попільними частинками, велика кількість вуглекислого газу в атмосфері (Наука.., 7, 1961, 20).
2. Який має колір попелу. Дивився [Томаш] на вогник і іноді ледве рухав попільними губами, наче щось шепотів (Тулуб, Людолови, II, 1957, 318); // Який відсвічує кольором попелу. Неосвітлена сонцем поверхня Венери випромінює світло, яке нагадує попільне світло Місяця (Наука.., 3, 1961, 22); Сизий кібець спускається низько На вузькому, як лезо, крилі. Він стривожений попільним блиском, Що опівдні стеливсь по землі (Мас., Сорок.., 1957, 324).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 207.