ПОРАНЕ́НЬКУ, присл., розм. Рано вранці; раненько. У неділю пораненьку Усі дзвони дзвонять, Осаули з нагаями На панщину гонять (Укр.. лір. пісні, 1958, 500); — Там Галина моя пораненьку Свою ланку веде поміж нив (С. Ол., Вибр., 1957, 97).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 247.