ПОРОДИЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.
1. Вступити в родинні стосунки, зв’язки з ким-небудь. Породичатися з своїм підканцлером Тарновським було йому потрібно, і життя дівоче дочки підканцлера принесено було тоді в жертву цьому дипломатичному шлюбові (Ле, Наливайко, 1957, 151); Вона була вдоволена, що він познайомився з хорошою дівчиною Лесею Кумач, і не раз при зустрічах з Наталією Сидорівною обережно натякала, що, може, дасть бог, вони породичаються… (Хижняк, Невгамовна, 1961, 78); * Образно. Волга близько породичалася з Балтикою, бо став до ладу давно вимріяний Волго-Балтійський шлях (Ком. Укр., 7, 1965, 68).
2. перен. Стати близькими духом, звичками, поглядами і т. ін.; зріднитися, зблизитися. Як же поминув тиждень, то й діти, і вчитель зовсім уже породичались (Гр., II, 1963, 71); Він якось і досі не зумів як слід із сватами породичатись.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 266.